10 лютого Генічеськ відзначав день народження – 236 років!

Історія міста Генічеськ почала свій відлік 10 лютого 1784 р., з дати видання російською імператрицею Катериною II іменного указу № 15.929 «Про спорудження нових укріплень по кордонах Катеринославської губернії», який зобов’язав Катеринославського і Таврійського генерал- губернатора князя Потьомкіна побудувати укріплення «блокгауз у Еничи, где переход на Арбатскую Стрелку… Строение сих укреплений… при сочинении на каждое из них планов, представлять нам смету о суммах на содержание потребных, дабы Мы об отпуске их могли дать наши предложения».

Назва Генічеськ походить від тюркського «дженіче», що означає у перекладі «тонкий» – так татари йменували Арабатську Стрілку. Перші поселенці називали його Уст-Азовськом. Жителі займались рибальством, хліборобством, вівчарством.

У 1798 р. біля Генічеської переправи на Арабатській Стрілці заснована митна переправа. У 1835 р. від Генічеська по Арабатській Стрілці прокладено поштовий тракт до Феодосії.

У 1885 р. у Генічеську, який входив до складу Юзкуйської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії, проживали 1225, а в 1892 р. – 1550 чол. Діяли церковний прихід, єврейський молитовний будинок, школа, пошта, 42 магазини. Крім порту та соляних по промислів, працювали цегельний завод, столярка, бондарня, фабрика зельтерської води.

Напередодні Жовтневої революції в місті діяла лікарня на 50 місць,

5 початкових шкіл, відкрились млин, кілька невеликих олійниць та рибних коптилок.

У травні 1920 р. черговий раз порушувалось питання щодо зміни статусу населеного пункту: конференція робітників профспілок поставила вимогу «негайно виділити Генічеськ та його райони у самостійний повіт». Пропозицію було прийнято, і 15 листопада 1921 р. утворено Генічеський повіт у складі Запорізької губернії, який існував до 26 лютого 1923 р. У подальшому Генічеськ став центром однойменного району.

Двадцяті-тридцяті роки XX століття були періодом розвитку промисловості міста. На базі приватних майстерень створено промислову артіль «Виробничник» по випуску деталей до сільськогосподарських машин; зусиллями рибалок у 1922 р. організовано товариство «Прибій», з якого наприкінці 1920-рр. виокремились риболовецька артіль «Революційна хвиля» та підприємство «Рибпром».

За станом на травень 1923 р. селянським господарством займались 1391 чоловіків та 1517 жінок, у власності яких було понад 200 коней, 300 корів, 2 верблюди; 604 селянських господарств мали земельні наділи загальною площею 6797,5 десятин, ще 187 господарств значились як «безземельні» та мали 7382,5 десятин угідь.

У 1926 р. у Генічеську проживали 9930 чол. Місто зростало, в ньому налічувалося понад 25 площ та вулиць, зокрема, Паризької Комуни, Набережна, Базарна, Пушкінська, Трудова, К.Маркса, Червоного Жовтня, Петровського, Бр. Коваленко, Пролетарська, Незаможня, Колодязна (частина з них зберегли свою назву до цього часу). В центрі міста, по вулиці Володарського, розміщувались пошта та соляний трест, по К.Лібкнехта – два млини; громаду Різдво-Богородицької церкви було зареєстровано по пров. Пролетарському, 25а, ще дві православні громади – по вул. Воровського та Фрунзе, єврейську – по вул. Загиблих за Революцію, 14.

Поступово нарощувались потужності діючих підприємств, в 1929 р. введено в експлуатацію електростанція, яка забезпечила електричною енергією підприємства та соціально-культурну сферу міста. Створювалися нові галузі промисловості республіканського значення. Так, в 1931 р. введено в експлуатацію бавовноочисний завод потужністю 10 тис. тонн переробки бавовни-сирцю на рік; у 1932 р. – рибний завод.

Як і скрізь, у 1932-1933 рр. примусово вивозили хліб, вилучали худобу в населення. Люди хворіли, гинули, та все ж наслідки голодомору в м. Генічеськ були менші, ніж інших регіонах – за рахунок рибних продуктів. Зручне місце розташування на березі Азовського моря давало надію вижити, тому до Генічеська звідусіль прибували втікачі від голоду. Зафіксовані випадки, коли люди покидали своїх дітей просто неба. Місто потерпало від величезної кількості безпритульних. Дитячий будинок, розрахований на 700 літей. був пеоеповнений.

з

16 вересня 1941 р. м. Генічеськ окуповано частинами корпусу 11 німецької дивізії 30-ої армії. За час окупації вбито 800 мешканців міста, вчинено насильство над 650 жителями; до Німеччини вивезено 781 чол., ще 38 чол. – під час відступу фашистських загарбників. Відступаючи під натиском радянських військ, фашисти зруйнували більшість підприємств міста, а електростанцію та бавовняний завод – повністю. Млин № 22, який до війни за пропускною потужністю і якістю обмолоту посідав третє місце в Україні, також був знищений.

29-30 жовтня 1943 р. м. Генічеськ визволено військами 28-ої Армії 4-го Українського фронту. При цьому відзначились військові частини гвардії майора Кваші, які піднесли червоний прапор Перемоги над райвиконкомом, та частини 67-го Стрілецького корпусу під командуванням генерал-майора Кисліцина. За проявлену мужність і хоробрість близько тисячі генічан нагороджені орденами і медалями СРСР, Курасова В.М. удостоєно звання Героя Радянського Союзу.

Одразу після визволення в листопаді 1943 р. відновила роботу Генічеська міська рада, зусилля якої були направлені на відродження народного господарства під гаслом «Все для фронту, все для перемоги!». Зі складу депутатського корпусу в кількості 41 чол., обраного до міськради в 1939 р., залишилися тільки 15 депутатів.

У грудні 1943 р. відновлено міську телефонну мережу, що обслуговувала 55 державних установ та організацій; з 1944 р. поступово починають працювати порт, завод «Виробничник», рибозавод, маслозавод, З валькових млини, птахокомбінат, частково – електростанція, бавовняний завод; налагоджено постачання населення продуктами; відкрито дитячий садок; відновлено зруйновані стіни житлових будинків та назви вулиць; на допомогу колгоспам мобілізовано 50 коней для збирання врожаю. За станом на 16 лютого 1945 р. у Генічеську проживало 8521 чол., з них у віці від 17 до 54 років – 577 чоловіків і 1611 жінок.

Подальшого розвитку набувала культура міста. Так, з метою «художньо-політичного обслуговування віддалених районів і колгоспів на узбережжі Азовського моря» в травні 1945 р. облвиконком прийняв рішення про відкриття в м. Генічеськ другого українського колгоспного театру, який працював до травня 1949 р. та розташувався у приміщенні клубу ім. Леніна.

В 1949 р. міськими підприємствами державної форми власності було вироблено продукції понад 2,7 млн. крб., що становило 151 відсоток у порівнянні до 1948 р. В той же час поступово скорочувалася частка продукції промислових кооперативних об’єднань, що відповідно становила 3,4 млн. крб. та 77 відсотків.

У 1952 р. на території Генічеської міської ради значилось 4165 дворів, 13066 мешканців; 10626,0га земельної площі, з яких 6100га належало державному заповіднику.

Справжнім феєрверком здобутків у сфері духовності стало проведення щорічного свята фізичної культури, пісні та танцю. Так, у червні 1952 р. воно відбулося на міському стадіоні «Колгоспник» та зібрало понад 10 тисяч глядачів. Відкрили свято зведений хор у складі двох тисяч чоловік у супроводі духового оркестру. В програмі свята — парад фізкультурників, виступи колективів художньої самодіяльності, зокрема 19 хорових та 8 танцювальних.

У 1953 р. керівництвом області порушено питання щодо перейменування міста. «Исполком и обком считают своевременным поставить вопрос о переименовании города Геническа в Азовск. Такое название соответствует географическому расположению города и созвучно языку его населения, состоящего из украинцев и русских».

Кількість жителів міста продовжувало стрімко зростати, в 1954 р. у ньому проживало 20 тисяч чоловік. У 1957 р. закінчено будівництво дитячої спортивної школи, відкрито кінотеатр ім. Махарадзе на 160 місць, музей Дружби, експозиції якого відобразили дружні економічні та культурні зв’язки українського і грузинського народів.

На початок 60-их років минулого століття м. Генічеськ став розвиненим промисловим і культурним центром Херсонщини. Основні виробничі об’єкти міста: рибоконсервний комбінат, . арматурний завод, прядильно-ткацька фабрика, завод будівельних матеріалів, електростанція, побутовий, харчовий, виноробний комбінати, автопарк, морський порт, локомотивне депо, комбінат комунальних підприємств, рибоколгосп «Революційна хвиля». Діти та молодь міста навчались в 5-ти середніх та початковій школі, восьмирічній школі-інтернаті. Функціонувала лікарня, поліклініка, 5 медичних пунктів на підприємствах, тубдиспансер; районні Будинок культури та Будинок піонерів, 2 бібліотеки; 5 шкільних і 12 бібліотек підприємств та установ, 3 кінотеатри, дитячі музична та спортивна школи, училище механізації сільського господарства. Обслуговування городян забезпечували 38 магазинів, 43 ларьки, 4 їдальні, 4 шкільних буфети, 2 перукарні, лазня, механічна пральня, фотосалон.

30 грудня 1962 року м. Генічеськ переведено до категорії міст районного підпорядкування.

За інформацією державного архіву   Херсонської Області

Добавить комментарий